Сім’я після війни: не зруйнувати, а укріпити

У Львові триває реєстрація на психологічну програму підготовки родин
до повернення їхніх чоловіків та синів із Донбасу. Рідних бійців навчать, як знайти підхід до демобілізованих та як використати досвід війни на користь родині

Сім’я після війни:  не зруйнувати, а укріпити

Повертаючись із фронту, за бійцями ходить війна: їм важко адаптуватись до мирного життя, буває, що вони не справляються із власними емоціями, стають агресивними чи замкнутими. Дружини не впізнають своїх чоловіків, матері – синів, діти – батьків. Рідні бояться зайвим словом зачепити вояку, певні теми стають табу. У той же час бійці чекають підтримки від рідних, поради, влучного слова, бо ж саме сім’я –  найрідніші та найдорожчі їм люди – можуть допомогти їм забути пережите пекло.

Вже два роки при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій працює унікальна програма для родин учасників бойових дій – “Сім’я, яка чекає”. Проект, власне, спрямований на те, щоби навчити дружин, батьків та дітей учасників АТО тому, як змінюється людина на війні, як спілкуватися з тим, хто отримав травми на фронті. Зрештою, як знайти порозуміння у родині та допомогти демобілізованому воїну адаптуватися до мирного життя.  Спеціалісти нададуть повну інформацію, як навчитись жити з людиною, яка пройшла війну, – повідомляють у Центрі.

 Учасниками проекту можуть бути як родичі військових, які перебувають на cході, так і родичі тих бійців, що вже демобілізувались.  Заняття відбуваються раз на тиждень. Перша зустріч уже відбулась цього тижня, 21 червня. Друга “Вплив психотравмуючих подій. Умови успішної адаптації. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)” запланована на  26 червня. Ще через тиждень, 3 липня, спеціалісти проведуть зустріч на тему: “Коли у сім’ю приходить війна. Розвиток гармонійних стосунків у сім’ї”. Участь – безкоштовна.

Детальніша інформація за телефоном: (032) 254-61-16, (032) 297-57-15, 067 962 83 25, 063 434 65 46, 050 788 72 38. Електронна пошта: centr_ubd@city-adm.lviv.ua, centr.ubd@gmail.com.

Сім’я після війни:  не зруйнувати, а укріпити


Про що говоритимуть на семінарах

Заняття проводитимуть психолог Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, психотерапевти Центру психічного здоров’я при Шпиталі ім. Митрополита А. Шептицького, психотерапевти Центру психічного здоров’я та травматерапії “Простір надії” при Українському католицькому університеті. 

“Через війну та розлуку Ваші стосунки можуть зазнати змін. З’явились  різні цінності, потреби та зацікавлення. Ви навчились жити один без одного і є відчуття, що стали різними і навіть чужими, бо більше не ділитесь переживаннями. У стосунках є багато втоми та виснаження. Проект “Сім’я, яка чекає” не вирішить Ваших проблем  самостійно, але дасть багато розуміння, ресурсу та прийняття для розвитку Ваших стосунків і поверне гармонію у сім’ї”, – зазначила у розмові з “Поштою” Юлія Кунта, психолог Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, тренер проекту “Сім’я, яка чекає”.

Проект “Сім’я, яка чекає” не вирішить Ваших проблем  самостійно, але дасть багато розуміння, ресурсу та прийняття для розвитку Ваших стосунків і поверне гармонію у сім’ї

На першому семінарі родичів бійців вчать, як можна допомогти своїм рідним стабілізуватись після повернення додому, пропонуючи певні методики, які посприяють цьому нелегкому і тривалому процесу.  

“Ми зупиняємось на глибинному дихання, на тому, як можна покращувати якість свого життя, дистанціюватись від думок, зосереджуючись на житті “тут і тепер”. На зустрічі, яка відбудеться 26 червня, обговорюватимемо негативні наслідки військових дій і те, як вони можуть впливати на людину, яка має досвід перебування у зоні бойових дій і що таке насправді ПТСР. Також розказуємо, що потрібно робити для того, щоб допомогти людині подолати наслідки військових дій. Зупиняємось на тому, що сприяє добрій адаптації, а що навпаки – перешкоджає. Говоримо, як мотивувати людину звернутись по допомогу, якщо вона цього потребує”, – зазначила Юлія Кунта. 

Третя зустріч, яка запланована на 3 липня, присвячена сімейним стосункам та їхньому розвитку. 

“На цій зустрічі розповідаємо про важливість сім’ї, як того середовища, куди потрапляє людина після стресу. Наголошуємо, що у такий час буде корисним для сім’ї. Говоримо про досвід війни як про певну річ, яка може об’єднувати і зближувати членів родини, про те, чому важливо бути поруч із бійцем. Бо після війни у сімей починається новий етап стосунків. Вчимо того, як будувати комунікацію із учасниками бойових дій. І також говоримо про важливість створення таких спільнот за принципом “рівний рівному”, де люди можуть поділитись спільними проблемами, обговорити варіанти їх вирішення, відчуваючи підтримку один одного”, – розповідає психолог Центру.

Прийняти, зрозуміти, підтримати

Загалом у розмові з нашим виданням психолог наголошує, що після повернення з війни кожному вояку потрібно якомога більше любові і тепла: “І сім’я якраз може це все дати. Потрібно також намагатись прийняти людину такою, якою вона повернулась. Створити безпечне місце для бійця, у якому він відчував би себе комфортно і спокійно. Не варто наполягати на тому, щоби вояк розповідав якомога більше про свій досвід війни, якщо він сам цього не хоче. Його рідним варто намагатись відчувати стан бійця, бо власне сім’я точно є тим місцем, де найкраще відновлювати сили після фронту. Не потрібно боятись говорити про свої відчуття і переживання. Варто також турбуватись про себе, бо часами дружини і матері можуть з головою зануритись у повернення чоловіка з війни, забуваючи про себе. Це неправильно. Адже тим самим вони можуть створювати дискомфорт чоловікам. Натомість варто показувати вояку, що турбуватись про себе – це корисно”. 

Юлія Кунта радить, що сім’ям учасників бойових дій варто знайти ті цінності, які об’єднували сім’ю до війни. 

“Подумайте, що у вас було спільного до цього і продовжуйте це розвивати”, – рекомендує співрозмовниця. 

Війна змінює, але це не завжди погано

У суспільстві сьогодні побутують стереотипи про те, що після війни чоловіки стають агресивніші, з ними важко порозумітись. Дружини не пізнають своїх чоловіків, матері – своїх дітей. Однак чи так це насправді. 

“Звичайно, що досвід перебування на сході не може пройти повз сім’ю. Змінюється не лише чоловік, а й дружина, яка через відсутність годувальника вдома, змушена взяти на себе його обов’язки, які до цього раніше не виконувала. Вона стає сильнішою та бере відповідальність на себе за сім’ю. В неї додається більше ресурсу, сил і впевненості. Відповідно і чоловіки змінюються. Коли вони потрапляють у зону бойових дій, у них автоматично загострюється інстинкт самозбереження. З’являється велика відповідальність не лише за себе, а й за життя побратимів. Відповідно, коли бійці повертаються додому, то їм доводиться налагоджувати стосунки, які були раніше. А враховуючи те, що і вони, і їхні дружини змінились, то це непросто”, – каже Юлія Кунта. 

Однак  не завжди зміни на гірше, запевняє психолог. Адже якщо на війні чоловік став рішучішим, впевненішим, то це лише стане ресурсом для того, щоб розвивати себе і зростати. І вже від сім’ї залежить: розвиватись і рухатись вперед, чи лише концентруватись на невдачах та змінах. 

“Із мого досвіду роботи скажу, що ті сім’ї, які до війни мали кризові стани, після повернення із передової чоловіка не почнуть жити краще. Але якщо в сім’ї були гармонійні стосунки до бойових дій, то просто необхідно набратись терпіння, запастись любов’ю і намагатись прийняти людину. Залежність від алкоголю може бути симптомом посттравматичного стресового розладу. Кожна ситуація індивідуальна”, – зазначає психолог Центру. 

Юлія Кунта говорить,  що за два роки роботи проект “Сім’я, яка чекає” себе добре зарекомендував, і вже є перші позитивні результати впливу семінарів на розвиток стосунків у сім’ях ветеранів. “Маємо багато позитивних відгуків від дружин, які брали участь у проекті. Всі між собою спілкуємось, дружини часто приходять разом із чоловіками на наші порадні. Обговорюємо проблеми, намагаючись знайти підхід до кожної ситуації. Тобто цей проект ефективний і він добре впливає на стосунки у родинах бійців”, – наголошує Юлія Кунта. 

Тому попри те, що в Україні немає такої культури звернення до психологів, довіри до спеціалістів, Юлія Кунта заохочує членів сімей учасників бойових дій не зволікати і долучатись до проекту. Адже це може не лише допомогти вашому близькому адаптуватись після війни, а й зберегти та, головне, укріпити ваші сімейні стосунки.

Обсуждение закрыто.